Пропоную для початку розібратись в суті поняття «виговоритися».
**** означає отримати розрядку, «виплеснути» переживання, іноді поплакати. Це важливо для нормального функціонування психіки, для психічної економіки.
Але це допомагає:
- якщо проблема не потребує особистісних змін
- має короткотривалий ефект, якщо ситуація потребує змін у мисленні та поведінці (раз за разом це буде «випливати» на поверхню).
Зазвичай ми робимо це, коли:
- Розказуємо щось близьким, наприклад, за чашкою кави.
- Або, навіть, коли писати коментарі під публікаціями (про свій біль, лють, заздрість, почуття несправедливості, загалом спільні проблеми із автором посту або іншими коментаторами). Щось схоже на відреагування.
Просто виговоритися і бути почутим (якщо ваш слухач не оцінює вас і не порівнює з іншими) - нормальна соціальна потреба і для цього не обовʼязково йти до психоаналітика.
Але особистісні зміни не відбуваються шляхом виговорювання.
В процесі виговорювання аналізант (пацієнт) не просто знімає напругу та психічне збудження, а намагається звʼязати власні афекти із уявленнями, осмислити те, що відбувається у його житті. Це дає поштовх до змін, послаблює (або повністю зникають) симптоми, з якими він прийшов (проблеми зі сном, підвищена тривожність, тяга до солодкого/алкоголю/небезпечних для життя і здоровʼя дій, сексологічні труднощі, частий головний біль).
Зверніть увагу, що саме психоаналіз - єдиний метод, який дозволяє дослідити позасвідомі звʼязки, бути впевненим, що спеціаліст відрізнить свої переживання від ваших, розбирається в поняттях захисту, переносу та контрпереносу.
Бажаю сміливих відкриттів у вашому психічному!