Пригадаємо ключові думки Фрейда та Брейера. Травматичний вплив пов’язаний із подією, яка викликає болісне почуття жаху, страху, сорому та душевного болю. Від сприйнятливості постраждалого залежить вірогідність того, чи набуде ця подія значення травми. Психічна травма як чужорідне тіло, що проникає всередину і ще довго залишається діючим фактором.
Має значення, чи пішла енергійна реакція на подію, яка справила сильне враження. Реакція як ряд довільних і мимовільних рефлексів, завдяки яким відбувається розрядка афекту – «виплеснути почуття», «виплакатися».
- сприйняття власної реакції як неприпустимої із соціальних причин;
- психічний стан, в якому пацієнт перебував у момент відповідних переживань, уявлення, які з’явились на фоні сильних, паралізуючих афектів (страх, напівгіпноз, самонавіювання, мріяння наяву) – сама природа цих станів не дозволяє відреагувати на те, що відбувається.
…
****(за визначенням PDM-2) – це певний досвід, коли індивід був учасником, свідком або зіштовхнувся із подією, яка включає: смерть або загрозу смерті, або загрозу серйозних пошкоджень самому індивіду або іншим людям, або сексуальне насилля; реакція індивіда включає інтенсивний страх, безпорадність або жах.
- безпосереднє переживання,
- особисте свідчення,
- отримання звістки про подію, яка відбулась з близькими членами родини або близькими друзями,
- повторювана схильність до травми в силу професії (наприклад, поліція, ДСНС, ті, хто першими опиняється на місці трагічних подій).
…
Серед значущих напрямків роботи із травмою є також концепція «цунамі» Філіпа Бромберга. Говорячи про стабільний особистісний розвиток в аналітичній терапії, він робив акцент на здатності стосунків між терапевтом і пацієнтом зменшувати вразливість пацієнта до афективної гіперактивації. Це відбувається шляхом нелінійної сумісної обробки дисоційованого каналу комунікації, під час якої страх пацієнта перед порушенням афективної регуляції («цунамі») «заспокоюється» збільшеною здатністю безпечно відрізняти вірогідність ментального шоку (який і справді може бути афективно непомірним) від хвилюючих переживань «на межі» (які завжди супроводжуються ризиком спонтанності). Бромберг називає такі переживання **«безпечними несподіванками». **Страх перед порушенням регуляції, який пацієнт знову переживає тут-і-тепер за допомогою розігрування, починає все більше піддаватися контейнуванню на когнітивному рівні, дозволяючи, таким чином, психіці відмовитися від автоматичного використання дисоціації в якості афективного «датчика диму».
Уривок із статті Христини Муренко “Травма в сучасній психоаналітичній теорії та практиці”.
Джерело: Муренко Х. Травма в сучасній психоаналітичній теорії та практиці/ Психоаналіз. Часопис. - Випуск 1 (27). - 2025. - С. 141-156.